Водоканали ігнорують рішення уряду про компенсацію громадянам з місцевих бюджетів наднормативних обсягів споживання холодної води.
У попередньому номері «2000» в статті «Вода подорожчала. Що далі?" ми інформували читачів про чергове рішення Нацкомісії, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) підвищити тарифи на централізоване постачання холодної води і водовідведення для населення.
Можна погодитися з деякими підставами держрегулятора для підвищення тарифів. Так, у водоканалів зростає вартість закуповуваних електричної енергії і реагентів, збільшуються ставки податків і витрати на оплату праці, зростає курс валют для ліцензіатів, що мають позики міжнародних фінансових організацій.
У той же час структура собівартості (див. Графіки), по якій НКРЕКУ стверджує для водоканалів тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, свідчить, що левову частку в ній (66 і 71,4%) займають вартість закупленої електроенергії (32,2 і 29 , 4%) і витрати на оплату праці (33,8 і 42,0%), частка ж ремонтів та придбання реагентів (3,3 і 4,5% для водопостачання і 4,8 і 1,1% для водовідведення відповідно) порівняно мізерна.
Таким чином, відповідь на питання, чому жителі Івано-Франківська платять за воду 9,28 грн. за 1 куб. м, а Ужгорода та Кропивницького - майже в два рази більше (16,67 і 17,69 грн. за 1 куб. м відповідно), лежить в площині різної вартості одержуваної електроенергії і, можливо, неоднакових витрат на оплату праці.
Однак, крім підвищення тарифів, тут є і інша сторона медалі.
Почавши в початку 2014 р поетапне галопуюче підвищення тарифів на всі види комунальних послуг для населення, уряд одночасно різко знизило їх соціальні норми споживання, які враховуються при наданні субсидій. Спочатку такі норми були зафіксовані в постанові Кабміну №409 від 6.08.2014 р «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». В подальшому до постанови вносилися зміни і доповнення, в результаті чого соціальні норми споживання з травня минулого року прийняли такий вигляд (див. Табл. 1).
Як бачимо, соціальні норми споживання холодної води для надання субсидій були знижені з 5,5 куб. м на людину до 2,4 куб. м (для багатоквартирного житлового фонду) і 4,0 куб. м (для приватного сектора), а водовідведення - з 9,0 до 4,0 куб. м на людину.
При цьому, встановивши низькі соціальні норми споживання, уряд чомусь залишило у веденні місцевих властей повноваження щодо визначення спільних норм споживання холодної води і водовідведення. В результаті це вилилося в встановлення норм, які значно перевищують соціальні (див. Табл. 2).
Фактичний рівень оснащення багатоповерхового житлового фонду засобами обліку холодної води, за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (Мінрегіонрозвитку), за станом на 1.07.2014 р, становив 32,9%, а приватного сектора і того нижче - 24 %. Таким чином, понад дві третини громадян сплачують за спожиту холодну воду і водовідведення не по показаннями лічильників, а по «намальованим» місцевою владою нормам.
Особливо боляче встановлені місцевою владою норми вдарили по малозабезпеченим громадянам - отримувачів субсидій. Адже різницю між соціальною і загальної нормами їм доводилося оплачувати за повним тарифом. І якщо в Житомирі та Львові ця різниця становить 0,2 і 0,94 куб. м на людину відповідно, то в Миколаєві, Черкасах та Сумах одержувачі субсидій повинні платити за повним тарифом за 5 куб. м на людину і більш, що навіть перевищує соцнорму.
Наведемо конкретний приклад. Яка проживає в Києві в приватному будинку сім'я з чотирьох чоловік з місячним доходом на одного члена сім'ї в розмірі 1340 грн. отримала субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Обов'язковий платіж за всі види послуг склав 438 грн. в місяць, в т. ч. за холодне водопостачання і водовідведення - 12,45 грн. Однак в платіжках водоканалу фіксувалася значно більша сума - 139,13 грн., Адже водоканал налічує споживання 2,3 куб. м (різниця між місцевою і соціальної нормами) за повним тарифом: 2,3 х 13,77 х 4 = 126,68 грн.
Восени минулого року Кабмін, здавалося б, поклав край вакханалії і незаконним поборів в сфері поставок холодної води.
11 листопада 2016 року уряд постановою №803 внесло зміни до постанов КМ від 6 серпня 2014 г. №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» і від 23 серпня 2016 р № 534 «Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- і електропостачання для індивідуального опалення ».
Постанова № 409 від 6.08.2014 р доповнено пунктом 31 такого змісту: «Установити, що в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 цієї постанови, компенсація додаткових витрат громадянам , яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, в разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих б юджетов ».
Крім того, абзац другий пункту 7 Порядку розрахунку і повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- і електропостачання для індивідуального опалення, затвердженого постановою №534 від 23.08.2016 р, доповнений такою пропозицією: «При цьому не допускається нарахування та облік будь-якої заборгованості на особовому рахунку одержувача субсидії».
Минуло три місяці після прийняття постанови, однак водоканали, користуючись недостатньою поінформованістю населення, продовжують нараховувати різницю в нормативних обсягах.
При цьому вельми примітний нюанс, що характеризує рівень виконавчої дисципліни в країні. На моє запитання про незаконні суми в платіжках у водоканалі Подільського району столиці на початку січня відповіли, що вони нічого не знають (?!) про постанову Кабміну №803, а на початку лютого була відповідь, що ще не розроблений алгоритм відшкодування водоканалу витрат з місцевого бюджету. Але з якого дива незаможні громадяни повинні оплачувати бездіяльність чиновників міськдержадміністрації та недбальство керівництва водоканалу?
Дехто може дати раду - встановіть лічильники, і не буде проблем. Однак чи зможе порадник відповісти на питання: як близько восьми мільйонам пенсіонерів з доходом (пенсією) 950-1300 грн. викроїти після оплати обов'язкового комунального платежу 600-800 грн. на придбання та установку одного лічильника? Адже законодавчо прилади обліку холодної та гарячої води чомусь встановлюються за рахунок споживачів, тоді як лічильники електро-, теплоенергії та газу - виконавцями відповідних послуг.
У ряді регіонів діють програми, що дозволяють пільговим категоріям громадян встановлювати лічильники гарячої та холодної води за рахунок бюджету, - можливо, читачам варто перевірити таку можливість. У Києві, наприклад, цією пропозицією можуть скористатися: інваліди I групи підгрупи А; діти-інваліди підгрупи А; самотні непрацюючі пенсіонери, що потребують догляду, розмір пенсійної виплати яких не перевищує півтора прожиткових мінімумів доходів громадян; інваліди I групи підгрупи Б та інваліди II групи, розмір пенсійної виплати яких не перевищує півтора прожиткових мінімумів; опікуни неповнолітніх дітей-сиріт. У столиці для цього потрібно подати заяву в центр комунального сервісу.
Читачам «2000», які отримують субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг і не мають в квартирі (будинку) лічильників холодної води, ми дамо інший просту пораду, який, здається, змусить водоканали і місцеві органи влади виконувати рішення уряду.
Не піддавайтеся сваволі місцевих чиновників і нерозторопних керівників водоканалів! Проставляйте в платіжках водоканалів в графі «Сума до оплати» тільки розмір обов'язкового платежу, встановленого відповідним органом соціального захисту при призначенні субсидії. І постійно нагадуйте водоканалам (по телефону і письмово) про вищенаведених положеннях постанови Кабміну №803 від 11.11.2016 р Якщо ж водоканали не реагують, продовжують висилати вам космічні платіжки і тим більше нараховують заборгованість, звертайтеся до суду.
PS 6 лютого Кабмін постановою №51 в черговий раз вніс зміни в вищезазначену постанову №409 від 6.08.2014 р, яким затверджено державні соціальні стандарти у сфері житлово-комунального обслуговування.
Документом з 1.05.2017 р знижені соціальні нормативи використання:
- природного газу для індивідуального опалення: з 5,5 куб. м до 5,0 куб. м на 1 кв. м опалювальної площі в місяць в опалювальний період;
- теплоенергії для централізованого опалення (теплопостачання) абонентами, житлові будинки яких обладнані будинковими та / або квартирними приладами обліку: з 0,0548 Гкал. до 0,0431 Гкал. на 1 кв. м опалювальної площі в місяць в опалювальний період;
- електроенергії для індивідуального опалення: з 65 кВт.год до 51 кВт.год на 1 кв. м опалювальної площі в місяць в опалювальний період.
Крім того, переглянуті (знижені) коригуючі коефіцієнти для розрахунку розміру витрат електроенергії, природного газу та інших видів палива на потреби опалення в багатоповерховому житловому фонді.
Чи достатньо 5 куб. м газу на 1 кв. м площі в місяць для опалення приватних будинків в нинішню порівняно морозну зиму, ми проаналізуємо після закінчення опалювального сезону.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Що далі?Але з якого дива незаможні громадяни повинні оплачувати бездіяльність чиновників міськдержадміністрації та недбальство керівництва водоканалу?
На придбання та установку одного лічильника?