Директор вінницького зоопарку Євген Ткачик розповів про революційні зміни в своєму господарстві

1. «Збираємося побудувати вольєр зі склом для ведмедів і створити« Міні-Карпати »... Наші верблюди НЕ...
2. «Багато зоопарки переповнені ведмедями. Приплід набагато легше прилаштувати поки ведмежата маленькі....
3. «Якщо тварина місяць або більше жило за рахунок людини, воно вже не здатне самостійно добувати собі їжу»
4. «Зараз веду переговори про доставку з Варшави крихітних мармозеток»

«Збираємося побудувати вольєр зі склом для ведмедів і створити« Міні-Карпати »... Наші верблюди НЕ плюються, а ось ламу діти навчили»

Кільком директорам комунальних підприємств Вінниці завжди вдається дивувати журналістів своїм оптимізмом, запалом і амбітними планами. Замість нарікання на безгрошів'я, вони завжди розповідають, скільки всього побудують за найближчі рік-два, і треба віддати їм належне, багато їм вдається. До числа таких оптимістів відноситься і директор «Подільського зоопарку» Євген Ткачик. Тільки познайомившись з чеськими колегами, він вже роздумує, як з їх допомогою отримати «євросоюзівські» гроші, а також привезти з Чехії нових вихованців. З Польщі йому вже везуть мармозеток і інших рідкісних тварин ...

«Технічно ми могли б зробити басейни з цілорічним підігрівом води, але в морозну погоду птиці будуть мерзнути і хворіти»

- Євген Михайлович, з тваринним світом доля пов'язала з юності?

- Можно і так сказати. Виріс я в селі Жван Мурованокуриловецького району. Після закінчення восьми класів вступив до Тульчинського ветеринарний технікум. З цього зв'язок і почалася. Коли в 1993-му його закінчив, мене призвали в армію, де запропонували підписати контракт. Хоча я був ветеринаром, паралельно мене призначили начальником аптеки військової частини.

Оскільки служив в обласному центрі, то поступив на заочне відділення Вінницького аграрного університету. Навчався на зооінженерному факультеті. Військову частину на той час розформували і мене перевели в в / ч 3008. Так я став командиром взводу і ветеринарним лікарем в калинівському «Ягуарі».

У 2003-му мене відрядили, як ветлікаря, в місію ООН, яка розташовувалася в невизнаній республіці Косово. Там проходив службу в складі миротворчих військ. Вважаю, що добре себе зарекомендував, тому що через рік на мене одного прийшла іменна телеграма з штаб-квартири ООН з рекомендацією продовжити службу. Зазвичай перебування в складі місії обмежується річним терміном, я ж в зв'язку з цим перебував на Балканах рік і 7 місяців.

Після ротації я звільнився з органів МВС і заочно навчався в Тирасполському університеті ім. Тараса Шевченка на спеціальності «ветеринарний лікар» з ухилом «зоопарківських тварини і птахи». Спочатку працював у приватній ветклініці, а в 2011 році мене запросили в облагролес. Через півтора року роботи звичайним ветеринарним лікарем мою кандидатуру затвердили на посаді директора зоологічного розсадника.

Тоді всі розуміли, що статус розплідника істотно обмежує наші можливості, виключає право обміну тваринами, тому з часом керівництво винесло на розгляд сесії облради рішення про формування безпосередньо зоопарку. Справа в тому, що вихованців потрібно постійно оновлювати. Це обов'язковий процес, щоб не допустити родинних спаровувань. Ми ж розуміємо, що людям не цікаво щорічно дивитися на одних і тих же звірів, вони хочуть різноманітності і появи нових особин. Крім того, сьогоднішній наш статус дозволяє вести селекційну роботу і зберігати зникаючі види.

В принципі, так в 2013-му ми стали «Подільським зоопарком» місцевого значення. Зазначу, що в Чернівецькій, Хмельницькій, Тернопільській і Житомирській областях немає подібних установ, тому ми є єдиними ... Зараз наш зоопарк включений в «обов'язкову» туристичну програму. І приїжджаючи до Вінниці, туристи відвідують музей Пирогова, фабрику «Рошен» і наш зоопарк, а ввечері йдуть дивитися на фонтан.

- Пам'ятаю, що на той час вольєри зоопарку були максимально наближені до сфери «мешкання тварин в природі». Так, і вольєрами ті колод огорожі складно було назвати ...

- Відверто кажучи, коли я взявся за роботу, дійсно, багато знаходилося в зубожілому стані. Ви згадали про вольєрах. Вони на увазі ... Але тоді не було центрального водопроводу і каналізації. Ніде було тримати приматів. Інфраструктуру довелося будувати з «нуля». Почали з того, що очистили свердловину і проклали під землею трубопроводи, в кожному вольєрі змонтували поїлки, причому, так, щоб взимку вода у тварин була теплою, а влітку - холодною. Для теплолюбних птахів ми спорудили чотири нових вольєра з басейнами з фільтрацією води і «зимники». Їх доводиться до весни «ховати» ... Але це не означає, що зараз приховані від відвідувачів все пернаті. Більшість з них не бояться морозів.

До речі, недавно у нас з'явилися папуги-монахи. Вони дуже галасливі, тому вольєр для них довелося розмістити в дальньому кутку зоопарку. Так ось, в природі вони мають тільки зелене оперення, але у нас є кілька птахів блакитного забарвлення ...

- Тобто, «модифіковані» ...

- Звичайно. Чекаємо приплоду, щоб подивитися, яким він буде ... Повернуся до басейнів. Технічно ми могли б зробити їх з цілорічним підігрівом води, але в морозну погоду білі і чорні лебеді, Каролінки і мандаринки можуть захворіти, тому краще їх поберегти в теплому місці.

«Багато зоопарки переповнені ведмедями. Приплід набагато легше прилаштувати поки ведмежата маленькі. Новий ведмежатник дозволить спостерігати за ними з народження »

- Багато зоопарки йдуть по шляху спорудження комплексів для утримання великих тварин. Чи не плануєте будувати такі?

- У минулому році ми з гендиректором КП «Вінницяоблагроліс» Анатолієм Іванцем їздили на відкриття таких вольєрів в Луцькому зоопарку. Три роки тому Євросоюз виділив лучанам 1,5 мільйона євро. Нам дуже сподобалися ці споруди, тому подружилися з архітектором цих вольєрів.

Справа в тому, що він отримав необхідні сертифікати ЄС для проектування вольєрів, в яких можуть мешкати ведмеді. Цей архітектор уже зробив проект ведмежатника для нашого зоопарку. Зараз він проходить експертизу. Думаю, що в наступному році ми почнемо реалізовувати цей проект.

- Що він собою являтиме?

- Один вольєр призначається для бурих, другий - для гімалайських ведмедів, а крім того, ще й приміщення для ведмежат. Причому, за задумом автора, вольєр можна буде використовувати для будь-яких хижих звірів. Наприклад, гепарда, лева або рисі. Причому, відвідувачів і тварин не розділятимуть решітки. Ми плануємо встановити спеціальне скло товщиною 4,5 сантиметра і висотою понад 4 метри. Над ним прокладуть дві жили «елктропастуха». Так що безпека гарантуємо. Для літнього вигулу тварин відведемо 500 квадратних метрів.

Вивчивши луцький досвід, як ветеринарний лікар, я зробив деякі поправки до проекту, тому він у нас, думаю, буде цікавіше. Поясню, крім утеплення барлогів, ми запроектували в них установку прозорого скла. Справа в тому, що ведмежата народжуються з 6-го по 10 січня. Самка спить, народжує, притискає діток до себе і спить далі.

Як я вже говорив, зоопарків необхідний обмін тваринами. Кожен директор хоче взяти молоденьке тварина, щоб воно легше звикали до нової обстановки. Так ось, щоб відразу знати стать дитини і, виходячи з цього, вести переговори з колегами, потрібно в січні бачити його. Зазвичай ведмедиця ховає потомство, а влітку, коли ведмежата виходять в вольєр подорослішали, не знаєш, куди подіти цей приплід. Великі ...

Багато зоопарки зараз переповнені. Нещодавно мені дзвонили з Дніпра. Там розформували зоокуточок і, знаючи про наше будівництві, пропонують передати 6-річну самку. Я готовий забрати ведмедицю. Але попередив, що тільки після того, як відкриємо нові вольєри, щоб тваринам було комфортно.

- Уточніть, коли планується здати об'єкт в експлуатацію, і в яку суму обійдеться його спорудження?

- Сподіваюся, що кошти виділить обласна рада, і до кінця 2017 го його відкриємо. Попередньо архітектор озвучив суму приблизно в 5 мільйонів гривень. Розумію, що дорого, але тільки скло, яке збираємося завезти з Польщі, коштує понад 1 млн. Грн. Євросоюз не визнає решітки в клітинах. Через скло тварина не відчуває запах і енергію людини. Тоді звір живе своїм життям, а відвідувачі тільки милуються тваринним світом.

- Що плануєте зробити, крім ведмежатника?

- Хочемо завершити спорудження двоповерхового зимового вольєра для верблюдів і мавп, а також декількох доріжок з твердим покриттям. Думаю, що ще зможемо почати будівництво будівлі для нової каси. Хоча каса в ньому займають лише невелике приміщення. У цій будівлі плануємо розмістити магазин з сувенірами, навчальний кабінет, туалет, приміщення для ветеринарної клініки, яке готові здавати в оренду, а також кілька готельних номерів для наших гостей. А на рівні четвертого поверху - велику оглядову площадку, звідки кожен зможе оглянути територію зоопарку майже з висоти пташиного польоту.

Причому, на оглядовий «вежу» хочемо пустити ліфт, щоб туди змогли піднятися інвалід на колясці або мама з малюком. Для ведмежатника і цієї будівлі ми відвели ділянку землі поблизу вулиці Київській. Вийде, що при в'їзді до Вінниці відразу ж буде кидатися в очі наш зоопарк. За попередніми підрахунками, для будівництва цієї будівлі знадобиться менше 5 мільйонів.

«Якщо тварина місяць або більше жило за рахунок людини, воно вже не здатне самостійно добувати собі їжу»

- Кілька років тому заборонили придорожні звіринці. До якого результату це призвело, і де зараз живуть всі ці ведмеді?

- Звіринців немає, а ведмедів вивезли в Карпати. Неподалік від Синевира для них створили притулок. Вони там розплодилися, і адміністрація не знає, куди подіти тварин. Всі українські зоопарки переповнені. Напевно, до них потрібно застосовувати стерилізацію і кастрацію.

- Вони не піддаються адаптації в живій природі?

- Якщо тварина місяць або більше жило за рахунок людини, воно вже не здатне самостійно добувати собі їжу. Можливо, вовк зможе. Але при цьому він не боїться людей, і в будь-який момент може вибігти до людині не з агресією, а від голоду. Природно, злякавшись, людина здатна нанести вовку шкоду. Тому звірів і птахів, яких з дитинства виростили в неволі, бажано залишати під опікою людей. Тварини знають, що в певний час їм дадуть шматок м'яса або риби.

Своїх ведмедів ми годуємо бананами, кашею, медом і рибою. Наприклад, вінницькі бурі ведмеді їдять будь-яку рибу, а гімалайські - тільки морську. Балувані ... Звичайно, на жаль, всі наші звірі перегодовані. Це призводить до підвищення артеріального тиску і рівня цукру в крові, але нехай так, ніж відвідувачі будуть писати скарги на те, що, на їхню думку, звірі голодують.

Як ветлікар зазначу, що 10% часу тварина має жити голодним. Тоді у нього добре дає собі раду імунна система. Але, чесно кажучи, важко ні догодовувати ... Так, при тому, що в годівниці лежить комбікорм і морква, тварини біжать до відвідувачів за ласощами. Тварини - холерики. Скільки не годуй - їстимуть. Тому постійно доводиться пояснювати людям, що вони шкодять, коли згодовують полбатона одному зубра або оленя. Звірі потім хворіють. Щоб відвідувачі не шкодували голодуючих, в Євросоюзі спеціально в зоопарках створюють бійні, де люди можуть бачити, як умертвляют худобу для корму хижакам.

- Чим їх годують у Вінниці?

- Свинину практично не використовуємо. Від неї високий ризик ожиріння. Вважаємо за краще годувати телятиною. Я вважаю, що, крім усього іншого, в зоопарку потрібно займатися вихованням і навчанням людей. Вони повинні розуміти, як і чим годують звірів, в тому числі хижаків. Адже дуже важливий процес заморозки і розморожування м'яса, щоб воно не втратило своїх харчових властивостей. Відвідувачі по зоопарку повинні ходити як в гостях - спокійно, а не лякати звірів. Врахуйте, у нас же завжди багато вагітних тварин і молодих мам, які турбуються за потомство.

- А скільки за день все вихованці з'їдають м'яса і рослинних кормів?

- У середньому це 6 кілограмів м'яса, 70-80 кг буряка і моркви, 40 кг комбікорму і 120 кг сіна, а також шрот, макуха, сіль, крейда та вітаміни. Чи не додаємо стимуляторів росту, прибутків і інших домішок.

- Овочі вирощуєте в підсобному господарстві?

- Другий рік прошу виділити нам невелику земельну ділянку, щоб збирати люцерну, конюшину та овочеві культури, але поки безрезультатно, тому купуємо у підприємців.

- Яка тварина можна назвати Вашим улюбленцем?

- Часто запитують про це. Немає улюбленців. Побудував відмінний вольєр для птахів, і мені шкода верблюдів, тому починаю їм будувати нове «житло». Тобто, для мене всі однакові. Люблю всіх, а буваю у них або раз в день, або раз двадцять, по ситуації. А у дітей улюбленці - мавпи, дикі кабани, верблюди і лами.

- опльовували їх частенько?

- Наші верблюди ще занадто молоді для плювків, а самця лами діти навчили. Спочатку дають йому траву, а потім, коли тварина довіряє, годують цибулею ... І він випльовує його.

- Кого можете назвати символом зоопарку?

- Червонокнижних зубрів і оленів. Їх немає в інших зоопарках. Поки ми якось не дозріли до того, щоб розкручувати конкретний вид і займатися широкою рекламною діяльністю. Поки будуємо і садимо дерева, щоб створити тінь.

«Зараз веду переговори про доставку з Варшави крихітних мармозеток»

- Яких тварин зоопарку не вистачає?

- Я вважаю, що обов'язково у нас повинні бути зебри. Для них уже готовий вольєр, в якому зараз живуть антилопи канна. З хижаків хочемо завезти гепардів і, можливо, ягуарів. Обов'язково поповнимо колекцію фламінго. У чеському Ліберці споруджений «саркофаг», де ці птахи зимують. Ми такої теж зможемо зробити.

В іншому тварин постійно необхідно обертатися. У рік 5-6 особин передаємо. Наші вихованці зараз живуть в Харківському, Рівненському, Київському і Бердянському зоопарках. Наприклад, дуже котируються по всій Україні наші четирехрогая вівці святого Якова.

- Приватні звіринці розташовують великими фінансовими можливостями. Як вважаєте, формат комунального зоопарку себе не зживає? Може бути, логічніше є змішана форма власності?

- Не вважаю, що при комунальної форми ми щось втрачаємо. Розвиток зоопарку має відбуватися синхронно з ростом добробуту населення. Ми можемо відбудувати прекрасні вольєри, але до нас ніхто не прийде. Коли у людей будуть гроші, вони стануть витрачати їх на розваги, тоді і інвестиції будуть більш виправдані.

Що стосується залучення позабюджетних коштів, то ми збираємося ініціювати програму, за якою будь-який бажаючий зможе взяти шефство над будь-якою твариною. Людина перерахує гроші, на вольєрі ми прикріпимо табличку, де вкажемо назву фірми або ім'я людини, які займаються благодійністю. Спонсор отримає можливість в будь-який момент перевірити, на що витрачено сума.

- Після поїздки до Чехії у Вас намітилася співпраця з Ліберецького зоопарком. Уже дружите з іншими?

- З Варшавським зоопарком ми домовилися. Вони обіцяли подарувати кілька лам, приматів, гризунів і птахів. У Європі не прийнято продавати тварин. Ми теж практично не продаємо, зазвичай обмінюємо на рівнозначних.

- Для «варшавського» подарунка, я так розумію, місця готові ...

- Звичайно. Дирекція зоопарку отримала дозвіл від координатора мавп-мармозеток (маленькі, розміром з палець. Найбільші - до 30 см. - Ред.) На дарування, і зараз я веду переговори з європейським перевізником про доставку.

- «Родзинкою» багатьох зоопарків стає водойму. Чи не плануєте щось подібне?

- Хіба що подібне. На території скульптор вже зробив композицію «Міні-Карпати». Залишилося тільки розфарбувати її. «Нагорі» будуть сніг і гуцульські хати, а також водоспад і струмочки, які «внизу» з'єднаються в одну «річку». Далі, змійкою вона буде проходити через зелену зону до водойми, в якому поселимо коропів коі. Над «рікою» поставимо альтанку-зруб з прозорим дном, щоб відвідувачі відпочивали і дивилися на рибу.

- Створюється враження, що крім роботи у Вас ні на що інше часу не залишається. І все ж, на що витрачаєте час, який залишається?

- Тільки на сім'ю. Так, люблю риболовлю, але колись. Іноді хіба що можу зустрітися з друзями, щоб випити кави і поділитися новинами.

Ігор ЗАІКОВАТИЙ