Що потрібно знати, звертаючись до суду

У житті можуть виникнути обставини, коли людині необхідно звернутися до суду для захисту своїх прав, а інтересів. Судовий спосіб захисту - це крайній захід, але що поробиш, якщо інші способи вичерпані, а в деяких випадках їх може і зовсім не бути. Але перш ніж звертатися до суду, потрібно мати хоч якесь уявлення як про судову систему, так і про судовий процес.

Підвідомчість і підсудність

У нашій країні система судів загальної юрисдикції складається з:

• Верховного Суду;
• обласних (Мінського міського) судів, економічних судів областей (міста Мінська);
• районних (міських) судів.

Економічні суди розглядають спори, що виникають, як правило, між організаціями та індивідуальними підприємцями, або ж між суб'єктами господарювання і держорганами. Так чи інакше, такі суперечки випливають з підприємницької діяльності.

Громадянам при захисті своїх прав найчастіше доводиться звертатися до районного або міського суду, там розглядають:

• кримінальні справи, тобто справи по звинуваченню в скоєнні злочину;
• справи про адміністративні правопорушення, вчинені громадянами;
• цивільні справи, в яких хоча б однією зі сторін є громадянин.

До останньої категорії відносяться справи по житловим, сімейним, спадковим, трудових спорах, іншим суперечкам майнового характеру (про розподіл квартири, про розірвання шлюбу та поділ майна, про стягнення аліментів, про поділ спадкового майна, про стягнення боргу, про поновлення на роботі, про стягнення заробітної плати і т.д.). До відома, щорічно суди в Республіці Білорусь розглядають понад 300 тисяч цивільних справ.

Взагалі, судова ієрархія виглядає наступним чином (зверху вниз):

• Верховний Суд Республіки Білорусь;
• обласної (Мінський міський) суд;
• районний (міський) суд.

Якщо виникає потреба у вирішенні спору, то виникає питання: до якого суду слід звернутися?

Всі питання судового розгляду цивільних справ в судах врегульовані Цивільним процесуальним кодексом Республіки Білорусь (далі - ЦПК). ЦПК встановлені правила підсудності цивільних справ. За загальним правилом позов пред'являється за місцем проживання відповідача. Якщо відповідачем є юридична особа, позовна заява подається за місцем його знаходження, яке зазначено в статуті чи іншому установчому документі.

У той же час в окремих випадках позивач вправі вибирати, в який суд він може подати свою заяву. Наприклад, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений за місцем проживання позивача, якщо при ньому знаходяться неповнолітні діти або коли за станом здоров'я виїзд позивача до суду за місцем проживання відповідача представляється для нього скрутним. Позов про відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадянина, може пред'являтися позивачем також за місцем його проживання або за місцем заподіяння шкоди. Інші випадки підсудності за вибором позивача передбачені в ст. 47 ЦПК.

Суддя може відмовити в прийнятті заяви тільки на підставах, передбачених законом. Якщо заяву неподведомственно суду, суддя зобов'язаний винести ухвалу про відмову в прийнятті заяви і роз'яснити позивачеві, до якого органу він повинен звернутися.

Сторони судового спору

При виникненні судового спору його сторонами є позивач і відповідач. Позивач - це особа (фізична або юридична), яка звертається до суду за судовим захистом. Відповідач - це особа, до якого пред'явлено вимогу.

Іноді в цивільному процесі можуть брати участь треті особи, тобто особи, які мають якийсь інтерес в даному спорі. Наприклад, коли розглядається справа про розподіл майна між подружжям, в якості третьої особи на стороні відповідача може брати участь мати чоловіка, яка заявила вимогу про приналежність їй частини майна, зазначеного позивачкою як спільного майна подружжя. В якості третьої особи може брати участь і особа, яка не заявляє самостійних вимог. Так, наприклад, у справах про поновлення на роботі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача може бути притягнутий керівник організації, який підписав наказ про незаконне звільнення працівника.

У цивільному процесі сторони - позивач і відповідач - користуються рівними правами: вони мають право знайомитися з матеріалами справи, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти доводів іншої сторони, заявляти клопотання, ставити запитання, мають право оскаржити рішення суду. Сторони можуть запрошувати для захисту своїх прав та інтересів представників.

Іноді виникає необхідність звернення до суду у випадках, коли спір відсутній, але в іншому порядку неможливо встановити той чи інший факт. В даному випадку не буде і відповідача, а особа, яка звертається до суду, називається заявник. Таке буває, наприклад, у випадках, коли необхідно встановити факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян (факти, що мають юридичне значення):

• встановлення факту родинних відносин, коли не збереглися відповідні документи;
• встановлення факту належності документа даній особі, якщо прізвище, ім'я, по батькові, зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові цієї особи за паспортом або свідоцтвом про народження;
• інші факти, які перераховані в ст. 364 ЦПК.

Подача позовної заяви

Позовна заява, оплачене державним митом, подається до суду. Протягом 3 днів після надходження заяви суддя повинен вирішити питання про порушення справи. Якщо відсутні підстави для відмови в порушенні справи, суддя виносить ухвалу про порушення справи і про підготовку його до судового розгляду.

Якщо в позовній заяві є недоліки, воно не відповідає тим вимогам, які передбачені в законі або заява не оплачено державним митом, суддя виносить ухвалу про залишення заяви без руху, про що сповіщає позивача і надає йому строк для виправлення недоліків.

Позовна заява, виправлене відповідно до вказівок судді, вважається поданою в день його первісного подання до суду. Термін розгляду справи в цьому випадку обчислюється з дня виправлення недоліків. Якщо зазначені судом недоліки не виправлені у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Підготовка потрібна у всьому ...

Після порушення цивільної справи суддя проводить його підготовку до судового розгляду. З цією метою суддя:

• пропонує позивачеві подати додаткові докази;
• по складних справах пропонує відповідачу подати письмові пояснення по справі;
• вирішує питання про виклик свідків в судове засідання;
• видає позивачеві або відповідачу запити на отримання від громадян і юридичних осіб письмових і речових доказів для подання в суд;
• витребує письмові і речові докази;
• вирішує питання про проведення експертизи;
• здійснює інші необхідні процесуальні дії.

З метою визначення обставин, що мають значення для правильного розгляду і вирішення справи, визначення достатності доказів у справі, дослідження фактів пропуску строку звернення до суду або строку позовної давності суд може проводити попереднє судове засідання.

Встати, суд іде!

Визнавши справу підготовленим, суддя виносить ухвалу про призначення його до судового розгляду, сповіщає сторони та інші юридично зацікавлені в результаті справи особи про час і місце розгляду справи.

Згідно ЦПК все цивільні справи по першій інстанції розглядаються суддею одноособово.

Судовий розгляд - основна стадія цивільного процесу, якій цивільну справу вирішується по суті.

В судовому засіданні відбувається всебічне, повне і об'єктивне з'ясування судом дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, необхідного для того, щоб суд встановив істину у справі, правильно розглянув спір по суті, виніс рішення відповідно до обставин справи і законом.

Юридично зацікавлені в результаті справи особи сповіщаються про місце і час судового засідання. Вони мають право заявляти відвід судді, прокурора, секретаря судового засідання і іншим учасникам судового розгляду. Підставою для відводу судді і прокурора є наступні обставини:

• його пов'язують з однією з сторін по даній справі відносини шлюбу, споріднення, усиновлення, опіки або піклування;
• він був або залишається представником однієї зі сторін у справі;
• він при попередньому розгляді даної справи в судах першої і другої інстанцій або в порядку нагляду брав участь в якості свідка, експерта, перекладача, прокурора, секретаря судового засідання;
• він особисто прямо чи опосередковано зацікавлений у результаті справи або є інші обставини, що викликають сумніви в його об'єктивності і неупередженості.

Ці підстави для відводу поширюються також і на секретаря судового засідання. Однак участь його в попередньому розгляді справи в тій же якості підставою для відводу не є.

Не допускається повторне участь в розгляді справи судді, який брав участь в розгляді цієї справи в касаційній чи наглядової інстанції.

Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті з винесенням ухвали. При відхиленні заявленого відводу засідання триває. У разі задоволення заяви про відвід справа розглядається в тому ж суді, але в іншому складі суду. Якщо утворити новий склад суду для розгляду справи в даному суді неможливо, то справа направляється до вищестоящого суду для передачі на розгляд іншого суду.

Особам, які беруть участь у справі, роз'яснюються їх права і обов'язки, закріплені в ст. 56 ЦПК. Сторонам роз'яснюється право укласти мирову угоду або передати спір для вирішення в третейському суді та наслідки таких дій.

Після цього суд заслуховує і дозволяє клопотання (прохання) осіб, які беруть участь у справі, наприклад, про виклик додаткових свідків, про витребування будь-яких документів, про призначення експертизи і т.д. При цьому особа, яка заявила клопотання, повинна вказати, для встановлення яких саме фактів необхідні додаткові докази або для дозволу яких питань заявлено клопотання.

Всі клопотання вирішуються після заслуховування думки інших осіб, які беруть участь у справі. Суд виносить ухвалу про задоволення клопотання або про залишення його без задоволення. Залежно від складності заявленого клопотання суд може піти до нарадчої кімнати або виносить ухвалу в залі суду (шляхом занесення його до протоколу судового засідання).

Розгляд справи по суті починається коротким доповіддю головуючого. У доповіді викладається, хто є позивачем і відповідачем, сутність заявлених вимог, факти, на яких ґрунтуються вимоги, вказуються заперечення, якщо вони заявлені, а якщо пред'явлений зустрічний позов - сутність зустрічних вимог.

Потім суд з'ясовує, чи підтримує позивач свою вимогу, чи визнає відповідач вимоги позивача та не мають наміру сторони закінчити справу мировою угодою. Мирова угода - це укладена між сторонами угода (договір), в силу якого сторони шляхом взаємних поступок заново визначають свої права і обов'язки по спірних правовідносин і на цій основі усувають між собою суперечку, що виникла. Умови мирової угоди мають бути викладені повно, точно і виразно, не залишаючи сумнівів в істоті встановлених угодою прав і обов'язків сторін. Суд стверджує мирову угоду тільки тоді, коли воно не суперечить закону і не порушує чиїхось прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому справа закінчується винесенням ухвали про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

Позивач в судовому засіданні має право відмовитися від позову, відповідач має право визнати позов. Відмовитися від позову може тільки сам позивач або його представник, якщо дане повноваження зазначено в довіреності. Визнання позову може зробити тільки відповідач або його представник, якщо в довіреності обумовлено це повноваження представника. Відмова від позову або визнання позову може бути повним або частковим. Заява позивача про відмову від позову, визнання позову відповідачем або умови мирової угоди сторін заносяться до протоколу судового засідання і підписуються відповідно позивачем, відповідачем або сторонами, а також їх представниками, якщо вони беруть участь у справі.

Заява про відмову від позову, визнання позову або мирова угода зобов'язує головуючого роз'яснити сторонам наслідки вчинення цих процесуальних дій. У разі прийняття відмови від позову, визнання позову, затвердження умов мирової угоди сторони не мають права повторно звертатися до суду з тими ж вимогами.

Якщо суд не прийме відмову від позову, не затвердить мирову угоду або не прийме факт визнання позову відповідачем, то він приступає до з'ясування позицій сторін і третіх осіб. З цією метою головуючий дає по черзі слово для пояснень спочатку позивачеві, третій особі на стороні позивача, потім відповідача, третьої особи на стороні відповідача, а також іншим особам, які беруть участь у справі, дозволяє особам, які беруть участь у справі, задавати один одному питання.

свідки

Заслухавши пояснення юридично зацікавлених осіб, суд з урахуванням думок цих осіб встановлює порядок допиту свідків і дослідження інших доказів.

Кожний свідок допитується в судовому засіданні окремо і після допиту залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи, якщо суд не дозволить йому піти раніше. Перед допитом головуючий встановлює особу свідка, під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, відмова від дачі показань, з'ясовує ставлення свідка до осіб, які беруть участь у справі, і пропонує правдиво повідомити все, що йому відомо у справі. Після закінчення показань свідка можуть бути задані питання, причому першим їх задає особа, на прохання якої викликано свідка і його представник, потім інші особи, які беруть участь у справі, представники. Суддя може задавати питання свідкові у будь-який момент допиту.

Крім того, головуючий також стежить за тим, щоб питання по характеру не виходили за межі розглядуваної суперечки. Він може відхилити питання, що не належить до суті спору, або якщо це пряме запитання.

Письмові і речові докази

Далі суд переходить до дослідження письмових доказів, представлених зацікавленими особами або витребуваних судом на прохання осіб, які беруть участь у справі або за власною ініціативою.

Розглядаючи і досліджуючи наявні в справі письмові докази, суд зобов'язаний оголосити їх повністю або в частині, що має відношення до справи. Сторона, яка представила документ, повинна пояснити, на підтвердження яких обставин документ надається, після чого суд пропонує іншій стороні ознайомитися з документом і висловити свою думку.

По окремих справах джерелами доказів можуть бути речові докази, висновок фахівців або експертів. До речових доказів відносяться предмети, які своїм зовнішнім виглядом, властивими їм властивостями, ознаками, якістю, самим своїм існуванням можуть служити засобом встановлення обставин, що мають значення для справи, що розглядається. Речові докази досліджуються шляхом огляду їх судом, особами, які беруть участь у справі.

Якщо у справі проводилася експертиза, судом оголошується висновок експерта. При необхідності суд може викликати і допитати експерта для з'ясування змісту висновку, інших питань, пов'язаних з експертним дослідженням. Учасники процесу з дозволу головуючого можуть задавати питання експерту.

Після закінчення дослідження всіх доказів головуючий з'ясовує, чи мають що у справі особи будь-які додаткові відомості. Якщо заяв і клопотань не буде або ж вони відхилені як необґрунтовані, суд закінчує дослідження матеріалів справи і переходить до заслуховування судових дебатів.

судові дебати

Судові дебати - це частина судового засідання, де сторони мають можливість підвести підсумок дослідження обставин справи і поданих доказів.

Беруть участь у судновій дебатах особи вісловлюють суду свои міркування и доводь относительно Фактично Даних и закону, Який, на їхню мнение, винен буті застосовання, вікладають свои Висновки з питання про ті, чи підлягає иск задоволений, або в позові має буті Відмовлено. Спочатку вісловлюється у судновій дебатах Позивача, его представник, после них - третя особа на стороні позивача (если таке є) и его представник. Потім виступає відповідач і його представник, третя особа на стороні відповідача і його представник.

Прокурор, посадові особи або представник державних органів, юридичних осіб, окремі громадяни, які звернулися від власного імені за захистом прав інших осіб, виступають у судових дебатах першими. Представники державних органів, запрошені судом для дачі висновку у справі, а також прокурор, якщо він брав участь у справі, виступають в судових дебатах останніми.

Суд не може обмежити в часі тривалість дебатів, але головуючий вправі зупинити промовця, якщо він виходить за межі справи, що розглядається.

Виступаючі в судових дебатах не можуть посилатися на факти і докази, що не досліджувалися в ході судового розгляду. При необхідності пред'явлення нових, додаткових доказів особи, які беруть участь в дебатах, можуть просити суд повернутися до судового розгляду. Після цього судові дебати відбуваються в загальному порядку, тобто як спочатку.

Повторне виступ сторін в дебатах називаються реплікою. Задовольнивши прохання позивача в наданні йому репліки, суд зобов'язаний в силу принципу рівноправності сторін надати і відповідачу слово для заперечення на репліку.

Судове рішення

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для винесення рішення. Рішення є основним судовою ухвалою, яким цивільна справа вирішується по суті. При постановленні рішення в нарадчій кімнаті, крім судді, ніхто не повинен бути присутнім. Порушення таємниці наради суду є безумовною підставою для скасування рішення.

Рішення викладається в письмовому вигляді. Воно повинно бути коротким, але вичерпним, що повністю відповідає на всі вимоги позивача і заперечення відповідача, написано ясним і простою мовою, з посиланнями на норми права.

Після підписання рішення суду повертається в зал судового засідання. Оголосивши рішення, головуючий повинен опитати сторони, з'ясувати, чи зрозуміло їм рішення, роз'яснити право і порядок його оскарження.

Після цього головуючий оголошує судове засідання по даній справі закритим.

касаційне оскарження

УВАГА: інформація про касаційному оскарженні з 21 липня 2018 р буде неактуальною, в зв'язку з заміною касації на апеляцію .

Після оголошення рішення у справі суд, який постановив рішення, не має права сам скасувати або змінити його. Рішення суду може бути оскаржене в касаційному порядку до вищестоящого суду в 10-денний строк з дня винесення рішення або вручення Касатор на його вимогу цього рішення з мотивувальної частини.

Якщо рішення не оскаржувалося, то після закінчення строку на касаційне оскарження воно набирає законної сили і є обов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян.

Касаційна скарга повинна містити:

• вказівка ​​на рішення, яке оскаржується або опротестовується, і найменування суду, який виніс рішення;
• обгрунтування неправильності рішення, а також прохання особи, яка подає скаргу або протест;
• вказівки про оспорюваної сумі по майнових справах;
• перелік доданих до скарги або протесту письмових матеріалів.

Касаційна скарга підписується Касатор або його представником.

Суд першої інстанції після прийняття касаційної скарги зобов'язаний:

- направити справу в суд касаційної інстанції і призначити його розгляд в суді касаційної інстанції в межах місячного терміну з дня направлення;

- сповістити юридично що у результаті справи осіб про час і місце розгляду касаційної скарги в суді другої інстанції.

Касаційні скарги розглядаються:

- на рішення районних (міських) і межгарнізонних військових судів - судовою колегією у цивільних справах відповідної обласної, Київської міської, Білоруського військового судів;

- на рішення обласної, Київської міської та Білоруського військового судів - відповідно судовою колегією у цивільних справах і військовою колегією Верховного Суду Республіки Білорусь.

Розгляд справи в касаційному порядку здійснюється судовою колегією у цивільних справах відповідного суду в складі трьох суддів обласного (Мінського міського) суду. Обов'язки головуючого виконує один із суддів.

Розгляд справи починається доповіддю головуючого або одного з суддів, який коротко викладає суть справи, зміст рішення суду першої інстанції, зміст касаційної скарги і надійшли на них заперечень, повідомляє про представлених і зібраних судом нових доказів, а також про інших даних, які необхідно розглянути суду для перевірки рішення.

Після доповіді суд заслуховує пояснення з'явилися в судове засідання юридично що у результаті справи осіб.

Першим виступає касатор або його представник. У разі оскарження рішення кількома Касатор першим виступає позивач, який подав касаційну скаргу. Прокурор, державні органи, юридичні особи і громадяни, від власного імені захищають права та інтереси інших осіб, виступають після осіб, що мають безпосередній інтерес у результаті справи, і їх представників.

При розгляді справи в касаційному порядку суд за наявними у справі і додатково отриманим доказам перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції як в оскарженої або опротестованої, так і в Неоскаржені або неопротестованих частини, а так само щодо осіб, які не подали скарги.

Суд касаційної інстанції не пов'язаний доводами касаційної скарги або касаційного протесту і зобов'язаний перевірити справу в повному обсязі.

Суд, розглянувши справу в касаційному порядку, має право своєю ухвалою:

• залишити рішення без зміни, а касаційну скаргу (касаційний протест) - без задоволення;
• скасувати рішення повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо помилки, допущені судом першої інстанції, не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції;
• скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;
• змінити рішення чи винести нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, якщо у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом першої інстанції повно і правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права;
• змінити рішення чи винести нове рішення на підставі досліджених в суді касаційної інстанції матеріалів справи і нових доказів, якщо на підставі досліджених в суді касаційної інстанції матеріалів і нових доказів встановлені всі фактичні дані, необхідні для вирішення спору відповідно до законодавства. В цьому випадку юридично зацікавлені в результаті справи особи повинні бути ознайомлені з додатковими доказами до розгляду справи в касаційному порядку і їм повідомлено про день розгляду справи.

Якщо рішення суду залишено без зміни, воно вступає в силу в день розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Що вступило в законну силу рішення обов'язково як для сторін, так і для всіх інших фізичних і юридичних осіб. Рішення суду, не виконані в добровільному порядку, підлягають примусовому виконанню. Рішення суду виконуються спеціальними посадовими особами - судовими виконавцями, які перебувають при районних (міських) судах. Вимоги судового виконавця по виконанню судових рішень є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій посадових осіб і громадян.

Оскарження рішення в порядку нагляду

Набрали законної сили рішення суду може бути переглянуто в порядку судового нагляду за протестами відповідних посадових осіб.

Юридично зацікавлені в результаті справи особи можуть звернутися з наглядовою скаргою до голови обласної (Мінського міського) суду, прокурору області (м Мінська), до Голови та заступникам Голови Верховного Суду Республіки Білорусь, Генеральному прокурору Республіки Білорусь і його заступникам.

Наглядова скарга може бути подана протягом 3 років з дня набрання законної сили судовим постанови. Наглядові скарги, подані після закінчення зазначеного терміну, розгляду не підлягають, за винятком скарг відповідачів на судові постанови, винесені в їх відсутність без належного повідомлення про час і місце розгляду справи за умови, що справа не знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання, встановленого законодавством .

При наявності підстав для скасування або зміни судової постанови відповідною посадовою особою суду або прокуратури приноситься протест на судову ухвалу.

Судами наглядової інстанції є президії обласних (Мінського міського) суду, судова колегія у цивільних справах Верховного Суду Республіки Білорусь, Президія і Пленум Верховного Суду Республіки Білорусь.

Пленум Верховного Суду Республіки Білорусь розглядає справи за протестами на які вступили в законну силу постанови Президії Верховного Суду Республіки Білорусь.

Президія Верховного Суду Республіки Білорусь розглядає справи за протестами на які вступили в законну силу рішення і ухвали судової колегії в цивільних справах, судової колегії у справах інтелектуальної власності та військової колегії Верховного Суду Республіки Білорусь.

Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду Республіки Білорусь розглядає справи за протестами на постанови президій обласних, Київського міського суду і вступили в законну силу рішення, визначення обласних, Київського міського суду, що не були оскаржені в касаційному порядку.

Президії обласного, Київського міського суду розглядають справи за протестами на які вступили в законну силу рішення і ухвали районних (міських) судів і касаційні ухвали судової колегії в цивільних справах відповідного суду.

При розгляді справи в порядку нагляду суд за наявними у справі і додатково поданими матеріалами перевіряє законність і обгрунтованість судового постанови як в опротестованої, так і в неопротестованих частини, а так само щодо осіб, не зазначених у протесті.

Суд, розглянувши справу в порядку нагляду, своєю ухвалою або постановою вправі:

• залишити судову ухвалу без зміни, а протест в порядку нагляду - без задоволення;
• скасувати судове постанову повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої або касаційної інстанції;
• скасувати судове постанову повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;
• залишити в силі одне з раніше винесених у справі судових постанов;
• змінити або скасувати судове постанову і винести нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, якщо у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом першої інстанції повно і правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права.

Підставами скасування в порядку нагляду судових постанов є їх необгрунтованість або істотні порушення норм матеріального чи процесуального права.

Судова ухвала не може бути скасоване лише з формальних міркувань.