Ідея ревізії великої приватизації, висловлена в 2015 р Ігорем Коломойським, знову опанувала масами народних обранців. На цей раз вона звернена проти бізнесменів, які контролюють гірничодобувний сектор, який обслуговує металургійний комплекс економіки. Перш за все це власники холдингу «Метінвест» - Рінат Ахметов і Вадим Новинський, харківський бізнесмен Олександр Ярославський, а разом з ними сам автор ідеї великий реприватизації - Ігор Коломойський і його партнер Геннадій Боголюбов.
Реприватизація на марші
Напередодні Великодня 54 народних депутата підписали звернення до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих норм закону України «Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії« Укррудпром »(№1677-IV), прийнятого в 2004 р
Нардеп Вікторія Войціцький, яка разом з Павлом Різаненко є автором звернення, не приховує, що головна його мета - повернення в держвласність незаконно приватизованих підприємств, після чого, очевидно, пішла б ще одна спроба їх продажу. Велика кількість підписантів звернення свідчить, що ця ідея в нинішній Верховній Раді користується певною популярністю.
Претензії депутатів нинішнього скликання до законом 2004 р дуже прості. Документ про особливості приватизації ДАК «Укррудпром», підписаний тодішнім президентом Леонідом Кучмою, припускав переважне право на приватизацію активів держкомпанії міноритарними або мажоритарними власниками входять до неї комбінатів.
Згідно ст. 9 ч. 2 закону № тисячу шістсот сімдесят сім-IV, першочергове право на придбання акцій підприємства з когорти ДАК «Укррудпром» мав власник не менше 25% акцій цього ж підприємства. Якщо такий є тільки один, то приватизація здійснюється за допомогою викупу держчастки власності комбінату. У разі появи двох і більше «першочергових» претендентів проводиться конкурс між ними з обмеженою участю.
Відкритий конкурс проводився лише тоді, коли акціонери підприємств відмовлялися викуповувати його акції.
Для комбінатів, в яких державна частка становила понад 75% акцій і не було жодної приватної компанії, передбачалося проведення спеціального конкурсу з обмеженою участю. До нього допускалися тільки інвестори «Укррудпрому».
Т. о. найбільш ліквідні активи держкомпанії дуже швидко розійшлися по руках бізнесменів, на той момент вже володіли міноритарними частками і впливали на кадрову політику підприємств і збут продукції.
Підготовка до приватизації ДАК велася не менше року. Основні аргументи прихильників обмеженою приватизації, серед яких були влади Кривого Рогу та регіону, експерти профільних об'єднань і асоціацій, в т. Ч. «Металургпрому», тоді ще мав великий вплив на гірничо-металургійний комплекс, були пов'язані з соціальним навантаженням комбінатів і побоюваннями, що можливі іноземні власники ГЗК відмовилися б містити інфраструктуру Кривого Рогу і були б повністю непідконтрольні місцевій владі.
Продаж комбінатів «своїм» лежала в концепції проведеної тоді політики промислового патріотизму - вирощування власного великого капіталу на противагу розпродажу «курок, що несуть золоті яйця», іноземцям.
Під час приватизації ДАК «Укррудпром» ще були живі спогади про бандитські 90-х, коли бізнесмени, які хотіли контролювати збут продукції будь-якого меткомбінату, могли під'їхати до заводоуправління, стрельнути чергою з автомата і впевнено йти на переговори з керівництвом підприємства.
Нарешті, в 1999-2001 рр. в гірничо-металургійному комплексі провели економічний експеримент, в ході якого підприємствам дозволили витрачати зекономлені на податках кошти на оновлення основних засобів і збільшення експорту.
На тлі сприятливої кон'юнктури світового ринку це зробило меткомплекс опорою економіки України. Тоді ж виділилися основні фінансово-промислові групи, які розділили сфери впливу в ГМК. Перш за все це СКМ Ріната Ахметова, «Приват» Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова, «Смарт-Холдинг» Вадима Новинського і «Феррекспо» Костянтина Жеваго, «Індустріальний союз Донбасу» - Сергія Тарути, Віталія Гайдука і Олега Мкртчана, ММК ім. Ілліча - Володимира Бойка і більш дрібні гравці.
Втім, зараз ці нематеріальні фактори з минулого вже не враховуються. Автори конституційного звернення по «Укррудпрому» звинувачують у авторам закону, що при ринковій вартості $ 20 млрд. Або навіть більше найбільші гірничо-видобувні підприємства Кривбасу були продані всього лише за $ 500 млн.
Слід сказати, що ще в 2005 р 62 депутата ВР направляли до Конституційного Суду звернення з вимогою визнати закон про приватизацію ДАК неконституційним. Але суд не став його розглядати, мотивувавши це відсутністю правового обґрунтування.
Я поїду жити в Лондон
Новий спалах інтересу і політичне замовлення на перегляд підсумків великої приватизації в ГМК абсолютно передбачувано виникли в 2014 р Тим більше що найбільші бенефіціари приватизації (як Ринат Ахметов) були близькі поваленому екс-президенту Віктору Януковичу, або, як Вадим Новинський, - почали грати провідні ролі в політичній опозиції діючої влади.
На політичне підґрунтя зручно лягли економічні протиріччя і конфлікти між олігархами. Як відомо, ще в 2013 р Віктор Пінчук подав позов до Високого суду Лондона на Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова з вимогою відшкодувати збитки в розмірі $ 2 млрд. За обман при приватизації КЗРК.
За версією Пінчука, між олігархами була домовленість про те, що вони повинні були придбати комбінат в його інтересах. Для цього їм було перераховано $ 143 млн. Але після приватизації КЗРК залишився в руках групи «Приват», незважаючи на перераховані гроші. Тому защемлений олігарх зажадав у суді відшкодувати збитки, отримані комбінатом за всі роки після приватизації.
У березні 2015 року на закритому засіданні спецкомісії ВР з питань приватизації несподівано з'явився там Ігор Коломойський підтвердив факт корупційних домовленостей, що були між фігурантами приватизації ДАК «Укррудпром».
При цьому участь у приватизації ДАК групи Коломойського-Боголюбова виглядало як послуга Пінчуку в обмін на допомогу в здійсненні операційного контролю над напівдержавній «Укрнафтою». Як запевняє бізнесмен, «його змусили взяти участь в приватизації і платити хабарі».
Участь компаній, пов'язаних з Віктором Пінчуком, в приватизації ДАК «Укррудпром» в той час дійсно виглядало б верхом непристойності. Тому якби таке бажання було, його варто було б всіляко приховувати.
Коломойський розповів, що протягом майже двох років він нібито щомісяця сплачував $ 5 млн. За можливість управляти найбільшою нафтовидобувною компанією країни, перерахувавши в цілому $ 110 млн.
Проте лондонський процес, який, на думку британських ЗМІ, міг би стати ще більш гучним викриттям палацових секретів і інтриг, ніж розбирання російських олігархів часів Єльцина, закінчився по-тихому.
З 2016 року сторони уклали мирову угоду, як згодом стало відомо з Paradise Papers - внутрішніх документів юридичної компанії Appleby, яка обслуговує власників офшорних компаній, заснованих на Бермудських, Кайманових і Сейшельських островах, о. Мен, Джерсі, Маврикії та інших юрисдикціях Британської Співдружності.
Витік електронних документів обсягом 2,6 терабайта за період діяльності Appleby з 1970-го по 2016 року була організована невідомими особами. Витяги з цих документів вперше стали публікуватися німецьким виданням Suddeutsche Zeitung, а слідом за ним понад 100 світовими ЗМІ.
В якості компенсації за відмову від позову в $ 2 млрд. Віктор Пінчук отримав від Коломойського і Боголюбова щонайменше дві будівлі в Лондоні: офісний центр на вул. Найтсбридж в престижному районі Белгрейв і будівля Grand Buildings на Трафальгарській площі за адресою 1-3 Strand Street London WC 2. Їх нинішня комерційна вартість оцінюється приблизно в $ 500 млн.
Цей олігархічний консенсус (а якихось спростувань угоди після публікацій про неї не було) явно вказує на те, що змова між учасниками приватизації ДАК «Укррудпром» дійсно мав місце. Втім, також зрозуміло, що ніяких свідчень на цей рахунок українські служителі Феміди від своїх британських колег не отримають.
Досудове кримінальне провадження №42016040010000006 НАБУ веде щодо приватизації КЗРК і інших підприємств ДАК за фактами зловживання владою або службовим становищем, організації злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою злочинною групою або злочинною організацією, а також незаконного поводження з вибухонебезпечними матеріалами.
В останньому випадку, очевидно, мається на увазі приватизація ВАТ «Кривбасвибухпром», що здійснює діяльність по підриву гірської породи для комбінатів. Але це виробництво також поки що має туманні перспективи. За даними реєстру судових рішень Мін'юсту, слідчим НАБУ неодноразово відмовляли у вилученні на ГЗК запитуваних документів.
Складно прогнозувати і ефект від рішення Конституційного Суду, якщо рішення про незаконність приватизації підприємств ДАК «Укррудпром» все ж буде винесено.
Версії і інтриги
З десяти підприємств ДАК «Укррудпром», приватизованих згідно скандального закону, три в даний час однозначно не представляють інтересу для інвесторів.
Докучаєвський ДФК і Новотроїцьке РУ в Донецькій області знаходяться на непідконтрольною Києву території або безпосередньо на лінії розмежування, а Балаклавське РУ - в включеному Криму.
Міноритарні пакети ГЗК, продані в 2004 році, - 25,1% ВАТ «Суха Балка», 25,78% акцій ВАТ «Південний ГЗК», 37,57% акцій ВАТ «Інгулецький ГЗК» - тільки теоретично могли б знайти покупця.
У випадку з «Сухою Балкою» реприватизаторів неминуче доведеться конфліктувати з новим власником комбінату. Після 2004 р ГЗК перепродували принаймні двічі. Спочатку структурам, пов'язаним з російським олігархом Романом Абрамовичем, а потім - харківському бізнесмену Олександру Ярославському.
Південний ГЗК за останні півтора десятиліття також неодноразово змінював власника. В даний час структура власності цього комбінату непрозора. Тому навряд чи знайдуться бажаючі взяти участь в реприватизації ПГЗК.
ІнГЗК, як і два що залишилися комбінату - Північний і Центральний, входить в структуру холдингів Ріната Ахметова і Вадима Новінського. І саме їх інтереси в найбільшою мірою зачіпає можлива реприватизація ДАК «Укррудпром». Крім, звичайно ж, КЗРК, який ось уже півтора десятиліття перебуває під контролем панів Коломойського і Боголюбова.
Всі ці складності наводять на думку, що кампанія щодо неконституційності приватизації ДАК «Укррудпром» насправді затіяна не з точки зору наповнення бюджету, а з метою політичного і економічного шантажу.
У тиску на Вадима Новинського зацікавлений Петро Порошенко з відомих причин.
Ця ж кампанія по реприватизації дозволяє президенту тримати в напрузі Ігоря Коломойського як можливого спонсора антипрезидентських партій на майбутніх виборах.
В шумі навколо переглядів приватизації ДАК нібито зацікавлений і Віктор Пінчук, який незадоволений високим тарифом на електроенергію для своєї «Дніпросталі». Він не зміг домовитися про це з Рінатом Ахметовим, граючим домінуючу роль на енергоринку. На користь цього варіанту - велика кількість депутатів, пов'язаних з Віктором Михайловичем, хто підписав звернення.
Як би там не було, реприватизація ДАК «Укррудпром» може стати другим серйозним прецедентом після «Криворіжсталі». Хоча поки і неясно, які методи виберуть українську владу в разі реприватизації активів ДАК.
Найпростіший спосіб - повернути їх власникам гроші, сплачені за комбінати, девальвованої більш ніж в 5 разів гривнею, отримавши при цьому перспективу тривалих міжнародних судових розглядів.
Ще один спосіб - укласти з власниками мирову угоду. Для цього необхідно провести ще одну оцінку підприємств і дати нинішнім власникам можливість доплатити за пакети акцій, попутно зазначивши з ними всі спірні питання.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...