Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) 
України своїм наказом від 18.05.2010 р N 376 затвердив інструкцію по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Раніше це питання не було конкретно визначено, хоча власники земельних ділянок розписувалися за отримання якихось віртуальних межових знаків.
Однак, все ж ті - раніше «встановлені» віртуальні межові знаки, або просто кілочки, згідно з цим наказом, є дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власника (користувача) земельної ділянки. Зрозуміло, що за окрему плату.
Комплекс робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою виконуються, а результати цих робіт оформлюються відповідно до Законів України «Про землеустрій», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1: 5000, 1: 2000, 1 : 1000 і 1: 500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 N 56.
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками конкретно встановлених видів:
Ø вид I - металева марка з сірого чавуну з 
антикорозійним покриттям або зі сталі, у формі кола діаметром 80 мм і товщиною 12 мм з хвостовою частиною довжиною 135 мм і діаметром 30 мм. У центрі лицьового боку марки розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказується номер межового знака. По периметру кола угорі виконується напис «межових знаків», внизу - «Україна». Межовий знак цього виду призначений для закріплення меж земельних ділянок, які збігаються з дорожніми спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні;
Ø вид II - конструкція, яка складається з опори (бетонного 
моноліту у формі усіченої чотиригранної піраміди (призми)) з розмірами нижньої основи - 200х200 мм, верхній основи - 120х120 мм і висотою 700 мм і металевої марки, що цементується при виготовленні межового знака у верхню основу бетонного моноліту. У центрі лицьового боку марки розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказується номер межового знака. По периметру кола угорі також виконується напис «межових знаків», внизу - «Україна». Цей межовий знак призначений для закріплення меж земельних ділянок на грунті або на асфальтованій поверхні;
Ø вид III - непластифікований полівінілхлоридний 
стовпчик діаметром 90 мм і висотою 1200 мм. У центрі верхнього торця розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказується номер межового знака. По периметру кола угорі виконаний напис «межових знаків», внизу - «Україна». Такий межовий знак призначений для закріплення меж земельних ділянок виключно на грунті.
Кожний межовий знак має номер, який не повторюється на всій території України, і складається з десяти символів, з яких: перші три - арабські цифри; четвертий - буква українського алфавіту; останні шість - арабські цифри.
Вибір виду межового знака здійснюється власником (користувачем) земельної ділянки з урахуванням місцевих кліматичних та фізико-геологічних умов. Швидше за все, що вибирати будуть виходячи з ціни. Найбільш дешевими, напевно, будуть пластикові.
Глибина закладки межового знака при закріпленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на грунті визначається виконавцем з урахуванням місцевих кліматичних та фізико-геологічних умов і складає від 0,5 до 0,8 м. Межові знаки встановлюються в поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше 1 м. Встановлення межових знаків здійснюється таким чином, щоб забезпечити можливість їх збері я і створити по можливості мінімум перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів. У місцях, де установка межових знаків може створювати незручність у використанні земель сільськогосподарського призначення, межові знаки закладаються на глибину не менше 0,65 м від поверхні землі (ґрунту).
Межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) і які будуть використовуватися їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками кожна окремо. Якщо ж їх власники або інші особи будуть використовувати ділянки єдиним масивом, вони закріплюються межовими знаками по окружній межі єдиного масиву.
Межові знаки не встановлюються:
Ø в загальних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на які раніше були встановлені межові знаки. У таких випадках раніше встановлений межовий знак використовується для опису кожного суміжної земельної ділянки (суміжних земельних ділянок) у складі відповідної документації із землеустрою;
Ø в місцях, де їх установка неможлива (у зв'язку зі створенням перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів, на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт і т.п.). В такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
Ø за бажанням власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами і т.п.).
Межові знаки можна додатково прив'язувати шляхом проведення лінійних промірів до кутів будинків і споруд, центрів люків оглядових колодязів, опор ліній електропередачі та зв'язку.
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноважених ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки здійснюється виконавцем заздалегідь, не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до початку робіт.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою або за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт через оголошення у пресі за місцем розташування земельної ділянки. За все це власник ділянки повинен буде заплатити виконавцеві.
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у разі їх неявки, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення робіт, про що зазначається в акті приймання-передавання межових знаків на зберігання.
Межі інших земельних ділянок, вкраплених в земельну ділянку, встановлюються і закріплюються межовими знаками в тому ж порядку, як і зовнішні межі такої земельної ділянки.
Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передавання межових знаків на зберігання.
Витрати по встановленню суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній або частковій втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, при їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок . Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків, якщо вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої, відповідно до статті 186 Земельного кодексу України, документацією із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою, щодо установки меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення реальних кордонів їх установка здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі, якщо такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
_____________________________________________________________
Публікація - червень 2010 р
_____________________________________________________________
Про нормативні зміни, щодо виду межових знаків і порядку їх установки читайте статтю «Нові види межових знаків» (жовтень 2013)