В силу вимог ст. 32 Конституції Республіки Білорусь батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, розвиток і навчання. Діти можуть бути відокремлені від своєї сім'ї проти волі батьків і інших осіб, які їх замінюють, тільки на підставі рішення суду, якщо батьки або інші особи, які їх замінюють, не виконують своїх обов'язків.
Зазначені конституційні положення знайшли своє закріплення і подальший розвиток в нормах галузевого законодавства, перш за все - Законі Республіки Білорусь «Про права дитини», Кодексі Республіки Білорусь про шлюб та сім'ю (далі - КпШС).
Шлюбний договір - додаткова гарантія дітям
Додатковою гарантією забезпечення прав і дотримання інтересів дітей може служити укладений між їх батьками шлюбний договір [1] . У такому договорі можуть бути визначені угоди батьків:
- про форми, методи та засоби виховання дітей;
- про місце проживання дітей;
- про розмір аліментів;
- про порядок спілкування з дітьми окремо проживаючого батька;
- інші питання утримання та виховання дітей у разі розірвання шлюбу.
Положення шлюбного договору про дітей можуть визначати права і обов'язки батьків стосовно дітей, причому як вже наявних, так і майбутніх. Головне, щоб умови договору не суперечили законодавству про шлюб та сім'ю і не створювали додаткових обов'язків для дітей. Так, стосовно до визначення форм, методів і засобів виховання дітей подружжя в шлюбному договорі можуть встановити якісь загальні правила (наприклад, забезпечення дитині тільки світської освіти) або навіть конкретні умови отримання дітьми такого освіти (наприклад, загальну середню освіту - в гімназії з поглибленим вивченням іноземних мов).
На випадок розірвання шлюбу подружжя може визначити в шлюбному договорі місце проживання дітей, порядок спілкування з дітьми окремо проживаючого батька, порядок і форми його участі у вихованні дітей, інші питання утримання та виховання, зокрема розмір аліментів. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 74 КпШС місце проживання дитини в разі окремого проживання батьків внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин визначається за обопільною згодою батьків. У шлюбному договорі батьки можуть визначити, що в разі розірвання шлюбу в інтересах дитини для отримання ним належної освіти він буде проживати з батьком за місцем знаходження школи. Так само, визначаючи порядок і форми участі окремо проживаючого батька у вихованні дітей, батьки можуть визначити конкретно, як часто буде відбуватися спілкування такого батька з дітьми (кількість зустрічей на місяць, на тиждень, у вихідні дні) і протягом якого часу (на період відпустки, добу, півдня, кілька годин і т.д.).
Оскільки на стадії розірвання шлюбу відносини між подружжям в більшості випадків, як то кажуть, залишають бажати кращого, в юридичній літературі небезпідставно стверджується, що подружжю простіше прийти до взаєморозуміння при вирішенні питань про дітей ще на стадії укладання шлюбного договору.
Угода про дітей
При відсутності шлюбного договору, а також якщо в ньому обумовлені не всі права і обов'язки подружжя щодо дітей на випадок розірвання шлюбу, відповідно до ч. 1 ст. 38 КпШС з метою забезпечення прав і законних інтересів своїх неповнолітніх дітей подружжя при розірванні шлюбу можуть укласти між собою Угоду про детяхв порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом Республіки Білорусь (далі - ЦПК) для укладання мирових угод. Угода про дітей полягає подружжям в письмовій формі як до судового розгляду, так і в процесі розгляду позову про розірвання шлюбу, і подається на розгляд суду.
В Угоді про дітей батьки визначають місце проживання дітей, розмір аліментів на них, порядок спілкування з дітьми окремо проживаючого батька і інші умови життя і виховання дітей відповідно до їх правами, закріпленими КпШС і іншими актами законодавства Республіки Білорусь (ч. 2 ст. 38 КпШС).
Угода про дітей, укладену в порядку ст. 38 КпШС, так само, як і умови про дітей в шлюбному договорі, має відповідати інтересам дітей. Воно не може обмежувати права дітей (на виховання, отримання змісту і ін.). Батьки, наприклад, можуть домовитися про більшому розмірі аліментів на дітей, які підлягають виплаті за умовами угоди, ніж це передбачено законодавством, або про продовження терміну виплати аліментів у порівнянні з загальновстановленими. Такі умови будуть правомірними.
В Угоді про дітей, як і в шлюбному договорі, подружжя визначають, з ким із них після розірвання шлюбу залишаться проживати діти, порядок спілкування окремо проживаючого батька з дітьми, інші умови життя і виховання дітей відповідно до їх правами, вирішується також питання і про участю батьків в утриманні дітей. Угода про дітей повинно відповідати інтересам дітей і не може обмежувати їх права, в тому числі на одержання утримання від батьків. Зокрема, не допускається відмова від стягнення або сплати аліментів або їх надання в розмірі меншому, ніж встановлено ч. 1 ст. 92 КпШС. А ось положення про сплату аліментів на дітей в розмірі більшому, ніж встановлено законом, або продовження терміну сплати (наприклад, до закінчення вищого навчального закладу) будуть визнані правомірними.
Оскільки порядок укладення Угоди про дітей в порядку ст. 38 КпШС встановлений той же, що і для мирових угод, тут повинні застосовуватися відповідні правила та процедури. Так, у разі порушення угоди про дітей воно підлягає виконанню в порядку, визначеному ГПК. Це означає, що особа, права якої виявилися порушеними, має право звернутися до суду з вимогою про видачу виконавчого листа з метою примусового виконання угоди про дітей в установленому порядку.
аліменти
Відповідно до ст. 91 КпШС батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх і що потребують допомоги непрацездатних повнолітніх дітей. У разі якщо батьки не надають зміст своїм неповнолітнім і потребують допомоги непрацездатним повнолітнім дітям, кошти на їх утримання (аліменти) стягуються в судовому порядку.
Сімейне законодавство встановлює безумовну обов'язок батьків з надання утримання своїм неповнолітнім дітям. Виконання зазначеного обов'язку не залежить від матеріального становища, стану здоров'я, майнового стану дитини. Не має значення і роздільне проживання зобов'язаного батька і дитини. Виконання аліментні обов'язки припиняється після досягнення дитиною повноліття (ст. 115 КпШС) або віку, зазначеного в шлюбному договорі або угоді про дітей (наприклад, 20, 23 роки).
Обов'язок по утриманню батьками дітей базується на принципі рівності прав і обов'язків батьків, тому аліментні платежі можуть стягуватись як з батька, так і з матері. Зауважимо також, що стягнення аліментів може мати місце незалежно від того, розірваний шлюб. Практика, на жаль, рясніє випадками, коли, перебуваючи в шлюбі, один з батьків ухиляється від утримання дитини. У такому випадку можливе стягнення з нього аліментів в судовому порядку.
Аліменти на неповнолітніх дітей можуть стягуватися або у вигляді щомісячних виплат в процентному відношенні до заробітку (доходу) платника (ст. 92 КпШС), або у вигляді щомісячних виплат у твердій грошовій сумі чи сумі, що відповідає певній кількості базових величин (ст. 94 КпШС) .
Дещо інше становище складається у відношенні повнолітніх дітей. За загальним правилом, такі діти права на одержання утримання від батьків (в тому числі аліментів) не мають. Обов'язок щодо матеріальної підтримки повнолітніх дітей з боку батьків ґрунтується перш за все на морально-етичних нормах. Разом з тим з наведеного правила є винятки. Так, в силу вимог ст. 91 КпШС право на одержання утримання від батьків мають повнолітні діти, які є непрацездатними. При цьому визнаються потребуючими допомоги тільки непрацездатні, у яких немає достатніх коштів для існування. Непрацездатними визнаються громадяни, які є інвалідами I і II груп. Інваліди III групи можуть бути визнані судом непрацездатними, якщо вони не можуть отримати роботу відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда. Отже, питання про стягнення з батьків аліментів на користь повнолітнього дитини, визнаного інвалідом III групи, вирішується в кожному конкретному випадку індивідуально, з урахуванням всіх заслуговують уваги обставин. Право на одержання утримання від батьків повнолітні непрацездатні діти мають незалежно від причин інвалідності, а також часу її настання.
Частиною 5 ст. 91 КпШС встановлено, що отримання непрацездатними повнолітніми дітьми пенсії, стипендії або допомоги, а також наявність у них майна, що не приносить доходу, не позбавляє їх права на одержання утримання від батьків, якщо наявних коштів недостатньо для задоволення необхідних потреб.
Безумовно, якщо батьки відмовляють у допомозі своїм повнолітнім непрацездатним дітям, останні вправі звернутися до суду за стягненням аліментів. Саме суд визначає наявність чи відсутність нужденності і визначає розмір аліментів. При встановленні потребу суд бере до уваги не тільки необхідність задоволення потреби в їжі, одязі, житло, лікуванні, але і необхідність, наприклад, стороннього догляду, додаткового харчування, санаторно-курортного лікування і т.п.
Угода про сплату аліментів
У 2008 році законодавство про аліментних відносинах зазнало ряд змін, обумовлених тим, що у батьків з'явилася можливість укласти угоду про зміст своїх неповнолітніх і (або) потребують допомоги непрацездатних повнолітніх дітей (далі - Угода про сплату аліментів, Угода). При цьому в ч. 7 ст. 91 КпШС встановлено, що Угода про сплату аліментів не може бути укладено, якщо аліменти сплачуються відповідно до укладених в установленому законодавством порядку шлюбним договором або угодою про дітей, а також винесеним судовим постановою, в яких вирішені питання про сплату аліментів на неповнолітніх та (або ) потребують допомоги непрацездатних повнолітніх дітей.
В цілому ж, Угоди про сплату аліментів присвячена нова гл. 11-1 КпШС (ст. 103-1- 03-7). Нормами зазначеної глави регламентуються порядок укладання, виконання, зміни, розірвання та визнання недійсним Угоди про сплату аліментів, визначення розміру, способу, порядку сплати та індексації аліментів, які сплачуються у твердій грошовій сумі.
Угода про сплату аліментів (розмірі, способах і порядку їх сплати) полягає не між батьками, а між батьком, зобов'язаним сплачувати аліменти, і особою, які отримують аліменти. При недієздатності батька, зобов'язаного сплачувати аліменти, і (або) особи, що одержує аліменти, Угода про сплату аліментів від їх імені полягає їх законними представниками (ч. 1 ст. 103-1 КпШС).
Угода про сплату аліментів укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Недотримання встановленої законом форми Угоди про сплату аліментів тягне за собою наслідки, передбачені п. 1 ст. 166 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ГК). Це означає, що така Угода вважається недійсним. Неправильна угода згідно ст. 168 ЦК не має юридичних наслідків, за винятком тих, які пов'язані з її недійсністю, і недійсна з моменту її вчинення. Однак якщо зі змісту угоди випливає, що вона може бути лише припинена на майбутній час, суд, визнаючи угоду недійсною, припиняє її дію на майбутній час.
Оскільки Угода про сплату аліментів відповідно до ч. 3 ст. 130-2 КпШС є актом, що підлягають виконанню в порядку, визначеному ГПК, це означає, що в разі невиконання або неналежного виконання його умов однією зі сторін інша сторона має право звернутися до суду за видачею виконавчого листа з метою примусового виконання.
Оскільки Угода про сплату аліментів є угодою, до його укладення, виконання, зміни, розірвання та визнання недійсним застосовуються норми ЦК, що регулюють укладення, виконання, зміна, розірвання і визнання недійсними цивільно-правових угод, якщо інше не передбачено КпШС.
Угода про сплату аліментів може бути змінено або розірвано в будь-який час за згодою сторін (ч. 2 ст. 103-3 КпШС). Зміна або розірвання Угоди повинні бути зроблені в тій же формі, що і сама Угода. Одностороння відмова від виконання Угоди про сплату аліментів або одностороння зміна його умов не допускаються (ч. 4 ст. 103-3 КпШС). Наведена норма носить імперативний характер, тому вона не може бути змінена (усунена), навіть якщо сторони досягнуть відповідної домовленості про допустимість односторонньої відмови.
Угода про сплату аліментів полягає, як правило, з розрахунком його дії на тривалий термін, тому не можна виключати ситуації, коли майнову та іншу стан сторін Угоди про сплату аліментів може радикально змінитися. На вирішення цих та інших питань спрямовані норми ч. 5 ст. 103-3 КпШС, згідно з якою при істотній зміні матеріального або сімейного стану сторін та недосягнення згоди щодо зміни або про розірвання Угоди про сплату аліментів у встановленому цивільним законодавством порядку зацікавлена сторона вправі звернутися до суду з позовом про зміну або про розірвання цієї угоди. При вирішенні питання про зміну або про розірвання Угоди про сплату аліментів суд вправі врахувати будь-який заслуговує на увагу інтерес сторін.
Якщо передбачені Угодою про сплату аліментів умови надання утримання неповнолітній дитині і (або) потребує матеріальної допомоги непрацездатному повнолітній дитині істотно порушують їх права і законні інтереси на момент укладення цієї угоди, в тому числі в разі недотримання вимог ст. 103-5 КпШС, така угода може бути визнано недійсним у судовому порядку на вимогу законного представника неповнолітньої дитини, неповнолітньої дитини, яка досягла 14 років, яка потребує допомоги непрацездатного повнолітнього дитини або його законного представника, а також органу опіки та піклування або прокурора. При відсутності у неповнолітньої дитини у віці від 14 до 18 років законного представника справу про визнання Угоди про сплату аліментів недійсним розглядається з обов'язковою участю органу опіки та піклування та прокурора (ст. 103-4 КпШС).
Відзначимо, що ст. 103-5 КпШС, на яку зроблено посилання, стосується розміру аліментів на неповнолітніх дітей, які сплачуються щодо Угоди про сплату аліментів. Відповідно до цієї статті розмір аліментів на неповнолітніх дітей, визначений сторонами в Угоді про сплату аліментів, не може бути нижче розміру аліментів, які вони могли б отримати при стягненні аліментів у судовому порядку. Це означає, що розмір аліментів, що виплачуються на неповнолітніх дітей, не може бути нижче передбаченого ч. 1 ст. 92 КпШС:
- на одну дитину - 25%;
- на двох дітей - 33%;
- на трьох і більше дітей - 50% заробітку і (або) іншого доходу батьків на місяць.
При цьому для працездатних батьків мінімальний розмір аліментів на місяць має становити не менше 50% на одну дитину, 75% - на двох дітей, 100% -на трьох і більше дітей бюджету прожиткового мінімуму в середньому на душу населення.
Якщо Нею встановлено розмір аліментів нижче передбаченого законом, така Угода визнається недійсним за правилами ст. 103-4 КпШС. Максимальний розмір аліментів, що підлягають сплаті відповідно до умов, встановлених у зазначеному Угоді, не обмежений.
Способи та порядок сплати аліментів за Угодою визначаються цим документом. Так, у ч. 2 ст. 103-6 КпШС визначено, що аліменти відповідно до Угоди можуть сплачуватися:
- в процентному відношенні до заробітку і (або) ІНШОМУ прибутку батька, зобов'язання доповідна аліменти;
- в твердій грошовій сумі, что сплачується періодічно;
- в твердій грошовій сумі, что сплачується одноразово;
- Шляхом передачі майна у власність дитини.
Може бути передбачено поєднання різних способів сплати (наприклад, передача майна у власність дитини та одноразова виплата якийсь грошової суми).
Слід тільки мати на увазі, що якщо Угодою про сплату аліментів передбачена передача нерухомого майна у власність дитини, то така Угода про сплату аліментів підлягає не тільки нотаріальному посвідченню, а й державної реєстрації, так як в цьому випадку Угода про сплату аліментів є підставою для державної реєстрації переходу права власності на це нерухоме майно.
Безумовно, інтересам неповнолітньої дитини більш відповідають регулярні періодичні виплати, тоді як одномоментна передача майна (наприклад, квартири, житлового будинку) як спосіб виконання аліментних зобов'язань може якраз відповідати інтересам повнолітнього непрацездатного дитини, яка потребує житло.
Аліменти, які сплачуються у твердій грошовій сумі, підлягають обов'язковій індексації. Спосіб індексації може бути обговорений сторонами угоди безпосередньо в самій Угоді про сплату аліментів в залежності від різних факторів (індексу споживчих цін, зростання бюджету прожиткового мінімуму в середньому на душу населення і т.п.). Якщо в Угоді не передбачається порядок індексації, вона проводиться відповідно до ст. 113 КпШС, тобто паралельно зі збільшенням встановленої законодавством Республіки Білорусь базової величини.
[1] Більш детально див .: Жегалік, Е. Шлюбний договір - закон для двох / Е. Жегалік // Особистий юрист. -2010. - № 2.