Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ГК) особа, право якої порушено, може вимагати повного відшкодування заподіяних йому збитків, якщо законодавством або відповідним законодавством договором не передбачено інше.
Під збитками розуміються витрати, які особа, чиє право порушене, зробило або повинне буде зробити для відновлення порушеного права, втрата або пошкодження майна (реальні збитки), а також неодержані доходи, які ця особа одержала б при звичайних умовах цивільного обороту, якби його право не було порушене (упущена вигода).
Витрати на відновлення здоров'я можна підтвердити документально, а от розмір компенсації моральної шкоди (фізичних і моральних страждань) оцінюється потерпілим і встановлюється судом за правилами ст. 970 ГК. У даній нормі вказується, що компенсація моральної шкоди здійснюється в грошовій формі. Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом залежно від характеру заподіяних потерпілому фізичних і моральних страждань, а також ступеня вини заподіювача шкоди у випадках, коли вина є підставою відшкодування шкоди. При визначенні розміру компенсації шкоди повинні враховуватися вимоги розумності і справедлівості.Здесь же зазначено, що
характер фізичних і моральних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, при яких була заподіяна моральна шкода, та індивідуальних особливостей потерпілого.
Нерідко для відновлення своїх прав при заподіянні шкоди здоров'ю громадяни змушені звертатися до суду.
приклад
Громадянка М. 11 серпня 2016 р вийшла на балкон квартири, власником якої вона є. У цей момент подув сильний вітер, і з балкона квартири № 41, що знаходиться поверхом вище, став падати лежав на перилах балкона і не закріплений металопрофіль (в зазначеній квартирі велися ремонтні роботи).
Одна з металевих балок вдарила громадянку М. і пошкодила її ногу. Потерпіла звернулася за медичною допомогою до травмпункту центральної районної поліклініки, де їй поставили діагноз «забій лівої стопи». Крім того, через перенесеного стресу у громадянки М. діагностували поширений нейродерміт і призначили лікування.
Порахувавши, що шкода здоров'ю та моральну шкоду було завдано їй зважаючи на дії і бездіяльності громадянки Л. (власника квартири № 41) та експлуатуючої організації (ЖЕС), громадянка М. звернулася до них з позовною заявою про відшкодування заподіяної шкоди здоров'ю і моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги наступними доказами.
На лікування травми ноги позивачкою було витрачено 56 руб., Що підтверджувалося відповідними документами (рецептами на лікарські засоби і квитанціями про їх придбання). Крім того, в результаті дій громадянки Л. по розміщенню на балконі квартири № 41 незафіксованих металевих балок і її бездіяльності, що виразилося в незабезпеченні належного технічного стану балкона, громадянці М. було завдано моральної шкоди, а саме:
1) фізичні страждання, які виражалися в наступному:
- була отримана травма лівої стопи (підтверджувалася довідкою з травмпункту), в результаті чого позивачка відчувала сильну фізичну біль в стопі, яка зберігалася навіть після використання знеболюючою мазі. Травма і постійна фізична біль викликали функціональний розлад організму: їй було важко переміщатися по квартирі, вона не могла виконувати роботу по дому;
- через отриману травму, переляку і стресу на тілі громадянки М. з'явилися червоні шорсткі плями, які викликали свербіж, був поставлений діагноз «поширений нейродерміт»;
2) моральні страждання, які виражалися в наступному:
- через поширеного нейродерміту (червоні шорсткі плями в основному були на кистях рук і кілька з них - на обличчі) громадянка М. відчувала дискомфорт і сором при відвідуванні громадських місць - магазинів, поліклінік і т. п .;
- після обвалення огорожі балкона верхнього поверху позивачка стала побоюватися виходити на свій балкон;
- потерпіла відчувала постійний стрес через необхідність витрат особистого часу на захист своїх прав.
Відповідальність ЖЕС позивачка обумовлювала наступним.
Згідно п. 2 ст. 15 Житлового кодексу Української РСР організації, що здійснюють експлуатацію житлового фонду та (або) надають житлово-комунальні послуги, зобов'язані проводити щорічне обстеження стану багатоквартирних житлових будинків та їх прибудинкових територій. Огляди повинні проводитися планово навесні і восени відповідно до законодавства. Однак огляд будинку, в якому проживає громадянка М., не проводився у встановлені терміни - інакше б відповідальна особа виявило факт захаращення балкона квартири № 41. Якби вчасно був виявлений факт захаращення балкона даної квартири, обвалення з нього балок вдалося б уникнути.
Згідно п. 1 ст. 937 ЦК юридична особа або громадянин відшкодовує шкоду, заподіяну його працівником при виконанні своїх трудових (службових, посадових) обов'язків. Бездіяльність працівників ЖЕС призвело до створення аварійної ситуації на балконі квартири № 41 і до отримання громадянкою М. травми стопи і заподіяння їй моральних і фізичних страждань.
Таким чином, завдані фізичні і моральні страждання громадянка М. оцінила в 1 000 руб.
Особи, які спільно заподіяли шкоду, відповідають перед потерпілим солідарно (ч. 1 ст. 949 ЦК).
Виходячи з викладеного та на підставі ст. 14, 152, 949, 970 ЦК громадянка М. просила стягнути солідарно з громадянки Л. та ЖЕС 56 руб., Витрачених на лікування, і 1 000 руб. в якості компенсації моральної шкоди.
Обидва відповідача визнали, що шкода здоров'ю громадянки М. було завдано їх винними діями (бездіяльністю), проте вони також пояснили, що заявлений позивачкою розмір компенсації моральної шкоди явно завищений (їй було завдано легкий шкоди здоров'ю, ніяких серйозних незворотних наслідків не наступило, за психологічної допомогою вона не зверталася). Тому відповідачі просили суд знизити розмір компенсації моральної шкоди до 100 руб.
Суд з урахуванням обставин справи запропонував сторонам самостійно врегулювати суперечку і укласти мирову угоду. Позивачка та відповідачі погодилися обговорити мирне вирішення спору, а після перерви повідомили суду, що досягли згоди за умовами мирової угоди. Громадянка Л. і ЖЕС зобов'язувалися виплатити громадянці М. по 28 руб. в відшкодування витрат на лікування та по 250 руб. в якості компенсації моральної шкоди.
Суд встановив, що мирова угода не порушує прав та інтересів сторін спору та третіх осіб, роз'яснив сторонам наслідки його укладення і затвердив його відповідно до ст. 285 Цивільного процесуального кодексу Республіки Білорусь.