фото comments.ua
Підсумком пенсійної реформи уряду Азарова стане формування двох категорій одержувачів пенсій: 13 млн трудових пенсіонерів з пенсією 1 200 і мільйони спецпенсіонерів, які отримують 4-8,5 тис грн. У число останніх увійде і сам Азаров.
У 2009 році його після довгих років на цій посаді відправили в почесне заслання в Хорватію. Тепер же Зайчук стане обличчям України в Чехії.
Більшість пенсіонерів не в курсі, що ця людина беззмінно щомісяця виплачував їм пенсію з далекого 1996 року.
Тобто він прийшов у владу одночасно з прем'єром Миколою Азаровим і екс-президентом Віктором Ющенком. В системі виконавчої влади Зайчук не потребував особливого представлення, і догляд чиновника став справжньою подією.
Борис Зайчук ще в 1993 році став заступником голови правління фонду. З січня 1996 року по січень 2008 року він глава правління ПФ. У 2008-2010 роках - невелика перерва, який він перечекав на посадах заступника секретаря Ради національної безпеки і посла України в Хорватії.
З березня 2010 року Зайчук знову очолив Пенсійний фонд.
Зайчук - класичний виконавець, безмовно виконує волю старших по службі і що віддає перевагу промовчати, коли його точка зору відрізняється від думки начальника. Мало хто знав про погляди Зайчука. Він завжди був лояльний до влади.
Частково Зайчук і є похідне Пенсійного фонду, а фонд - похідне особистості Зайчука: структура непублічна, бюрократична. Технічна каса, яка обслуговує українських пенсіонерів.
Зайчук мав інформацію не тільки про найбідніших літніми громадянами. Він також знав, хто з колишніх і діючих президентів, прем'єрів і депутатів отримує найвищі пенсії.
Зайчук непублічний і акуратний у висловлюваннях. За час перебування в Пенсійному фонді він не дав жодного відвертого інтерв'ю, а напередодні звільнення встиг офіційно відмовити в цьому і ЕП.
Частково це обумовлено вихованням. Мало хто знає: у Бориса Зайчука є брат-близнюк Валентин - ще одна легендарна особистість, керівник Апарату Верховної Ради з 2002 року!
Його підпис стоїть під ключовими документами парламенту, але мало хто знає його в обличчя: Валентин Олександрович - такий же непублічний, але відданий службі чиновник.
Обидва брата не демонстрували особистих амбіцій, але при цьому примудрялися роками займати далеко не останні посади у владі.
Інтриги в його відставці особливо немає. 63-річний Зайчук - чиновник пенсійного віку, і його відхід з ПФ був прогнозованим.
Продовжувати йому роботу в такому віці забороняв закон: межа - 62 роки, тоді як на дипломатичній службі можна ще попрацювати. До речі, така ж проблема і у Миколи Азарова - прем'єру скоро 65 років.
Напередодні відставки глава адміністрації президента Сергій Льовочкін направив пакет документів на узгодження кандидатури Зайчука на посаду посла в Чехії замість Івана Грицака, який пропрацював на цій посаді більше трьох років.
Чеська влада кандидатуру узгодили, а прем'єр Азаров, за інформацією ЕП, попросив Зайчука почекати з відставкою до завершення виборів, щоб не нервувати систему соцстрахування і клієнтів Пенсійного фонду - електорат Партії регіонів.
Так і сталося. Разом з указом про відставку президент призначив Зайчука послом в Чехії, за іронією долі - в країні-притулок для політичних біженців з України. Наприклад, там живуть і працюють екс-міністр економіки Богдан Данилишин і чоловік Юлії Тимошенко Олександр.
Ефект в копійках
Зайчук так і не зміг вирішити ключову проблему ПФ: системний дефіцит бюджету. Та й очевидно, що це завдання не його рівня. Якщо Верховна рада і президент постійно вганяють фонд в збиткове стан все новими підвищеннями пенсій, залишається тільки спостерігати, як величезна машина летить в прірву банкрутства.
Інша справа, що про це можна було хоча б говорити. Так, довелося б попрощатися з теплою посадою, але Зайчук вважав за краще мовчання.
Свій вибір доведеться зробити наступному главі ПФ. Його призначення залежить від розкладів в уряді, а їх результати прогнозувати ще рано. Поки ж експерти підраховують економічний ефект від сумнозвісної "пенсійної реформи". Зокрема - від збільшення пенсійного віку для жінок.
В Україні існує складна і обтяжлива система соціального забезпечення. Чисельність працюючих громадян вже дорівнює чисельності пенсіонерів - 13,6 млн осіб. Це означає, що кожен працюючий зі своїх податків і зборів фінансує пенсію одному пенсіонеру.
Джерело: Держстат
Згодом проблема посилиться - населення країни прискорено старіє. Пік навантаження на одного працюючого в Україні ще належить.
Щоб вирішити проблему дефіциту Пенсійного фонду, необхідно, перш за все, перестати підвищувати пенсії напередодні кожних виборів.
Це нагадує парадоксальну ситуацію, коли однією рукою лікар лікує хворого, а другий наносить йому ще більші каліцтва. Хоча всі розуміють, що зменшення пенсій напередодні виборів - схожий на фантастику.
Підвищити збори в ПФ в умовах кризи також нереально, тому вибрали шлях зменшення витрат. Ось істинна суть "пенсійної реформи". Пішли шляхом підвищення пенсійного віку і страхового стажу. Взяти на себе тягар проклять з боку старих зголосився "соціальний" віце-прем'єр Сергій Тігіпко.
Нагадаємо, рік тому вступив в силу закон "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Він передбачає поетапне - з першого січня 2012 року - підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років протягом десяти років по шість місяців щороку.
Формально, підвищення пенсійного віку було однією з вимог Міжнародного валютного фонду. Як у випадку з цінами на газ для населення, на його виконання могли б не піти, але пішли. Це був один з небагатьох інструментів, спрямованих на скорочення дефіциту Пенсійного фонду.
Навесні 2011 року Тігіпко заявив, що дефіцит фонду ліквідують до 2013 року. А вже в жовтні він сказав, що фонд стане бездефіцитним до 2014 року. Тим часом дефіцит ПФ не просто величезний. Він росте як на дріжджах.
У 2011 році називалася цифра 57 млрд грн, сьогодні мова йде про 65 млрд грн. За дев'ять місяців 2012 року відхилення досягло 57,2 млрд грн. Саме стільки повинен отримати фонд з бюджету, щоб ніхто не помітив очевидне: банкрутство.
Правда, це "брудними" - з урахуванням трансфертів з бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян. Але і без них цифри вражають. У 2011 році дефіцит офіційно становив 19,5 млрд грн. У 2012 році він планується на рівні більше 15 млрд грн, але реально напевно складе велику цифру.
Якщо прибрати негативну громадську складову, "пенсійна реформа" ніяк не позначилася ні на настроях у суспільстві, ні на ринку праці, ні на бюджеті ПФ.
За оцінкою керівника Інституту демографії та соціальних досліджень Елли Лібанової, економічний ефект від підвищення пенсійного віку виявився мінімальним і торкнувся невеликої групи українців - близько 150 тис осіб.
"Вибрали м'який варіант, а не такий радикальний, як в Грузії, коли пенсійний вік підвищили за ніч. Не можна було допустити дисбалансу на ринку праці - тотальне безробіття серед літніх людей нічим не краще. Враховували і напруженість з робочими місцями в монофункціональних містах і в селі ", - говорить вона.
Економічний ефект від підвищення пенсійного віку - кілька сотень мільйонів гривень, підрахував експерт Центру імені Разумкова Павло Розенко. "Роздратувати людей, підвищили пенсійний вік і пенсійний стаж, однак від цього проблеми Пенсійного фонду не вирішені", - констатує він.
У Міністерстві соціальної політики не здивовані такому результату і розраховують, що пенсійна реформа буде виробляти кумулятивний ефект.
Пенсійний вік для жінок підвищується плавно, як і мінімальний трудовий стаж і вислуга років. Відповідно, в кожен рік ці погіршення торкнуться невелике число людей - десятки тисяч людей. Однак з кожним роком цих людей буде все більше і більше, а економія все помітніше, відзначають у відомстві.
Якщо в 2012 році фонд "заощадить" на жінках, які працюють і військових пенсіонерів близько 2 млрд грн, то через десять років сума економії складе 10% бюджету фонду або більше 20 млрд грн в нинішніх цінах. Населення України продовжує старіти і поступово підпадати під дію "пенсійної реформи".
секрети Зайчука
Чи не краще виглядає ситуація і з витратами. У 2012 році так і не був прийнятий закон, що обмежує виплати спеціальних пенсій. Його прийняття було заблоковано масштабними протестами "чорнобильців" і шахтарів. Однак уряд не відмовився від цієї ідеї. Очевидно, до неї повернуться зараз, після виборів.
Цей закон скасовує всі пенсії, призначені за рішенням суду, а з діючих законів вилучаються всі норми про що підвищують коефіцієнти для дюжини категорій спеціальних пенсіонерів. Після прийняття цього закону в Україні більше не буде соціальних спецпенсіонерів - "чорнобильців", шахтарів, науковців.
Всі працівники будуть ділитися на дві нерівні категорії.
Перша - одержувачі трудової пенсії, які зможуть претендувати на пенсію в розмірі 40% від середньої зарплати по країні - зараз це 1 200.
Друга - кілька сотень тисяч спеціальних пенсіонерів: колишніх чиновників, суддів, прокурорів, депутатів. Вони зможуть претендувати на пенсію в розмірі 80-90% від зарплат, але не більше десяти мінімальних пенсій. Зараз це близько 8,5 тис грн.
Підсумком пенсійної реформи уряду Азарова стане формування двох чітко обумовлених категорій одержувачів пенсій: 13 млн чоловік трудових пенсіонерів з пенсією 1 200 і близько мільйона спеціальних пенсіонерів, які отримують 4-8,5 тис грн. У число останніх увійде і сам Азаров.
Джерело: Держстат
У багатьох "спеціальних" пенсіонерів далеко не маленькі пенсії.
Джерело: Держстат
При цьому витрати на утримання цих двох категорій пенсіонерів будуть порівнянні - по 100 млрд грн на рік на кожну категорію. Вже зараз бюджет щорічно дотує Пенсійний фонд на суму близько 40 млрд грн для виплат пенсій спецпенсіонерам. У майбутньому ці цифри будуть тільки рости.
Саме наявність спецпенсіонерів не дає можливості створити другий рівень пенсійної системи і постійно провокує дефіцит ПФ.
Також заважає підвищити пенсії багатомільйонна армія громадян, які не мають достатнього трудового стажу або отримували невеликі зарплати, які не дозволяють нарахувати пенсію навіть на мінімальному рівні.
Значне число таких пенсіонерів - колишні гастарбайтери і базарні торговці. Хоча, звичайно, не всі такі люди були "неробами" з точки зору Пенсійного фонду. Багато з них мали мінімальні офіційні доходи через поширену практику виплати зарплат "налом".
Всі ці люди отримують доплату до пенсії до рівня мінімального пенсійного забезпечення. У 2012 році на ці цілі буде витрачено близько 20 млрд грн.
Очевидно, що з кожним роком таких пенсіонерів буде все більше. Сьогодні з 22 млн працездатного населення тільки 13,6 млн сплачує єдиний соціальний внесок. За експертними оцінками, близько 6 млн осіб працюють, не сплачуючи до Пенсійного фонду, і в майбутньому будуть одержувачами соціальної пенсії.
Сама по собі ідея, що солідарна пенсійна система функціонує окремо від усіх інших податків, в українській дійсності нереалістична.
"Солідарка" добре працювала, коли молоді було більше, ніж старих. Сьогодні така ситуація в Китаї та Індії, а колись була в СРСР. Зараз ситуація протилежна: кожне наступне покоління менш чисельне, ніж попереднє.
Виходить, що 60 років - це не межа, і вже через п'ять-десять років влада буде змушена задуматися про збільшення пенсійного віку до 65 років, а в подальшому - і до 70 років, як це вже зроблено в багатьох європейських країнах.
Що це означає для Пенсійного фонду? Швидше за все, тільки одне: все нові роки життя в стані перманентного банкрутства.
Йдучи на пенсію, Зайчук залишив хронічно хвору структуру, яка уособлює собою всю потворність соціальної системи України. Хоча, звичайно, це не його вина.
© 2005-2014, Економічна правда. Використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".
Що це означає для Пенсійного фонду?